«Перемога вже кілька разів приходила, але нас не було вдома», — Ігор Луценко

0
5

«Перемога вже кілька разів приходила, але нас не було вдома», — Ігор Луценко

Військовослужбовець Ігор Луценко вважає, що не варто розраховувати на ані призупинку бойових дій, ані перемир’я, ані кінець війни найближчим часом.

«Кінець війни, мир, перемир’я, призупинка не трапляться ані завтра, ані післязавтра, — пише Ігор Луценко. — Буквально через пару місяців ми зауважимо, що настав п’ятий рік розмов про те, що війна ось-ось закінчиться.

ВІДЕО ДНЯ

Настане п’ятий рік медійного споглядання дипломатичних столів, людей у краватках, які невтомно роздувають свою значимість і спекулюють ілюзіями контролю та бажаннями миру. Однак сила, котра керує реальністю, має зовсім іншу природу та інакшу форму.

Обличчя російського солдата — ось обличчя реальності. На сьогодні воно все ще повне приреченої рішучості. На нього не так вже й направлені софіти і телекамери, але саме там слід шукати відповідь на те, хто керує потаємними струнами світу, хто визначає долю планети. І поки що це потворне обличчя, обличчя огидної війни, котру росіяни ведуть проти віри, надії та любові, все ще обіцяє нам продовження марафону.

Групка пришелепкуватих забудовників, котра примхою долі опинилася на високих пагорбах, вірила в те, що людьми керує не лють і любов, а якісь потаємні і нікому не видимі нитки. Ця групка сподівалася, що тепер вони стануть цими ляльководами, вершителями доль, котрі грошима і брехнею пройдуть світ туди й назад.

РЕКЛАМА

Але виявилося, що у людини і сестри її війни — не така природа. Що навіть брати забудовників по цинізму — хазяїв кремля — мислять і дихають зовсім по-іншому, хоча так само не вірять ні у що світле. Виявилося, що гроші — занадто мало для кремлівських, і що ті не зупиняться ні під яку обіцянку гешефту. Бо кров солодше за долари, карта влади завжди б’є карту грошей.

Розслабити, розділити і обманути — лише для цього запускають у всі роки війни ці мирні плани.

Приховати реальність, яка вимагає менше триндіти, а більше битися, вимагає перестати чекати на диво і нарешті почати жити і радіти. Перемога вже кілька разів приходила, але нас не було вдома.

… Ну, нарешті запалали танкери. Це важливіше за багато іншого".

РЕКЛАМА

Фото зі сторінки Ігоря Луценка у соцмережі

Матеріали, розміщені у рубриці «Блоги», відображають власну думку автора та можуть не співпадати з позицією редакції.

Источник

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here